ЯНГОЛИ, ЛЕТЯТЬ ДО НЕБА ЯНГОЛИ
«ЯНГОЛИ, ЛЕТЯТЬ ДО НЕБА ЯНГОЛИ…»
Пам’ять…Таке коротке слово. Вона нетлінна і вічна…. Пам’ять! Гірка пам’ять! Вона ніколи не згасне! Пам’ять! Що ти залишила? Фото, меморіальні дошки, речі і… спогади. Саме таким спогадам про героїв-ніжинців Олександра Єсипенка, Олександа Чернегу та Дмитра Крошку був присвячений вечір пам’яті, який пройшов у Ветеранському просторі «Незламні» та об’єднав в єдину родину рідних, друзів, знайомих та побратимів наших героїв-захисників.
Чорна дата 30 березня 2022 року поєднала наших героїв назавжди. Лише один день вони не дожили до визволення рідної Ніжинщини від ворога, лише один день – щоб обняти рідних і сказати як вони їх люблять.Одна смерть на трьох і такі різні долі та життєві дороги.
Олександр Єсипенко, лейтенант, командир мінометного розрахунку ЗСУ, нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеню (посмертно). Наймолодший із трьох, йому було лише 25 і тому йому кілька разів відмовляли в мобілізації. Проте наполегливість Сашка виявилась сильнішою і він підписав контракт із ЗСУ ставши на захист рідного міста та очоливши мінометний розрахунок.Олександр Чернега, старший сержант ЗСУ, нагороджений орденом «За мужність ІІІ ст.» (посмертно). Олександр був найдосвідченішим серед своїх товаришів-побратимів, адже з 2014 року неодноразово ніс службу в зоні АТО на Луганщині та Донеччині, за що був відзначений медаллю «Учасник АТО». Двічі був поранений, проте після реабілітації знову повертався до строю.Дмитро Крошка, старший солдат ЗСУ, нагороджений орденом «За мужність ІІІ ст.», посмертно. В дитинстві хуліган і забіяка, а в дорослому житті – відважний захисник. Ще в 2015 році підписав контракт із ЗСУ . Перше бойове хрещення отримав під час АТО. Дмитро всім серцем любив свою родину, обожнював маленького синочка і ця любов робила його вчинки ще більш мотивованими і героїчними.
Солодкі спогади рідних і гіркі сльози присутніх – все переплелось цього вечора. Кажуть що герої не вмирають. Неправда. Помирають, але пам’ять про них може і повинна жити вічно і це залежить саме від нас, живих.
Янголи… Летять до неба янголи.І повернути не можливо їх
Життя, як нитка, обірвалось, втратили…
Ми пам’ятаєм всіх… Ми будем пам’ятати всіх.
Для героїв завжди є місце в наших серцях і на наших заходах. Три вільні стільці у нашій залі були саме для них…
«На якусь мить мені здалося що я побачила на одному зі стільців, де була гільза, свого Сашика», – сказала Юлія Єсипенко по завершенню вечора.
Вони пішли, лишили в серці спогад –Вони сьогодні тут, з нами були.
А зараз там, у небі, тихо просять Бога
Щоб ми щасливі на землі жили.
Чуттєвим і по-родинному теплим зробити цей вечір нам допомогли студенти Ніжинського агроколеджу Марія Шевченко та Антон Ващенко, а також чудова солістка Світлана Лук’янець.
Вечір був проведений в рамках проєкту “Психосоціальна підтримка ветеранів, ветеранок та родин загиблих в Ніжинській ТГ на базі ГО “Ветеранський простір “Незламні” що реалізується за фінансової підтримки фонду Петра Порошенка.
